Київ, Україна
Hver gang Tamila tror, hun har set det værste, bliver hun konfronteret med en ny sag
Вони збирають докази
воєнних злочинів,
поки падають бомби
Marie Torp Christensen
3 листопада 2025 року
Київ, Україна
Вони збирають докази
воєнних злочинів,
поки падають бомби
Вони збирають докази воєнних злочинів, поки падають бомби
De indsamler beviser
for krigsforbrydelser,
mens bomberne falder
Marie Torp Christensen
3. november 2025
Щоразу, коли Таміла думає, що вже бачила найгірше, вона стикається з новим випадком.
Marie Torp Christensen
3 листопада 2025 року
Щоразу, коли Таміла думає, що вже бачила найгірше, вона стикається з новим випадком.
З моменту вторгнення росії в Україну група юристів і психологів збирає свідчення про катування та інші можливі воєнні злочини – як заради справедливості, так і для того, щоб деякі з тих, хто вижив, змогли знову повернути свої голоси.
На цій сторінці ви можете познайомитися з деякими з тих, хто стикається з найтемнішими сторонами війни.
З моменту вторгнення росії в Україну група юристів і психологів збирає свідчення про катування та інші можливі воєнні злочини – як заради справедливості, так і для того, щоб деякі з тих, хто вижив, змогли знову повернути свої голоси.
На цій сторінці ви можете познайомитися з деякими з тих, хто стикається з найтемнішими сторонами війни.
Синьо-жовті прапори тихо майоріють на вітрі. Під лісом прапорів приховані сотні свічок, фотографій солдатів та особистих повідомленнь.
Хоча тишу на Майдані в центрі Києва порушує переважно гул автомобілів, це місце свідчить про країну, що перебуває у стані війни, в якій тисячі солдатів воюють на фронті. Тут війна ведеться з жорстокою інтенсивністю, а воєнні злочини, такі як катування українців, є частиною реальності, незважаючи на те, що вони заборонені міжнародним правом.
Однією з тих, хто працює над тим, щоб відповідальні за воєнні злочини були притягнуті до відповідальності, є Таміла Беспала.
Вона є координаторкою з юридичної допомоги в правозахисній організації «Харківська правозахисна група» (ХПГ), яка є одним із партнерів DIGNITY в Україні.
Разом зі своїми колегами Таміла Беспала збирає свідчення потерпілих від війни:
«Кожного разу, коли я працюю над справою, пов'язаною з воєнними злочинами, я думаю, що гірше вже не може бути. Але потім з'являється хтось новий із свідченнями, які ще гірші».
Міжнародні злочини повинні бути задокументовані
Харківська правозахисна група була заснована в 1992 році, і з початку війни в 2014 році вона постійно збирає свідчення від людей, які пережили серйозні порушення прав людини та ймовірні міжнародні злочини, включаючи цивільних в’язнів та звільнених військовополонених, щоб надати докази національним та міжнародним судам.
Це питання справедливості. Злочини, що вчиняються, не мають залишатися безкарними. Інакше ми даємо сигнал, що катувати, знущатися і бомбити цивільних осіб – це допустимо
Зокрема, робота зі збору свідчень та інших доказів міжнародних злочинів проводиться як в цифровому, так і в фізичному вигляді, після чого все збирається в базі даних організації, яка на момент написання статті налічує 16705 записів.
Цифровий збір відбувається як через журналістські ЗМІ, так і через розмови в приватних групах у месенджерах, наприклад, Telegram, Signal і WhatsApp, де люди пишуть про атаки ракетами, дронами та про бойові операції. Ця інформація також збирається під час моніторингових візитів на деокуповану територію та через гарячу лінію ХПГ.
«Серед іншого, я кажу їм, що те, що вони пережили, може становити міжнародні злочини, і що документування цих злочинів може допомогти запобігти їх повторенню», – каже Денис Поліщук, юрист Харківської правозахисної групи та один із тих, хто працює над збором доказів.
DIGNITY співпрацює з Харківською правозахисною групою з 2022 року і, серед іншого, навчила персонал, як забезпечити відповідність документування міжнародних злочинів міжнародним стандартам, щоб свідчення свідків та інші докази могли бути використані в національних і міжнародних судах.
Як DIGNITY підтримує харківську правозахисну групу
З 2019 року DIGNITY співпрацює з Харківською правозахисною групою з метою документування міжнародних злочинів в Україні, включаючи катування та сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом.
Ми зміцнюємо їхній потенціал у документуванні воєнних злочинів та злочинів проти людяності відповідно до стандартів міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права, а також методів, що забезпечують прийнятність доказів у суді, при цьому завжди зосереджуючись на потребах та ментальному здоров’ї потерпілих від катувань.
Ця робота підтримується Міністерством закордонних справ Данії.
Дізнайтеся більше про нашу психосоціальну роботу в україні →
Катування постійно еволюціонують
Таміла Беспала розводить руки, щоб показати довжину уявної металевої палиці.
«З моєї роботи та спілкування з людьми я дізналася, що творчість не має меж. Російські військові постійно вигадують нові способи катування людей».
І саме це вона хоче проілюструвати уявною металевою палицею. В одному з випадків, який вона задокументувала, злочинець просвердлив металевою палицею верхню частину спини потерпілого, якого потім підвісили за цю палицю.
До нас завітав італійський юрист, який хотів ознайомитися з деякими нашими справами. Коли я їм їх показала, він подумав, що я їх вигадала, бо вони були аж настільки жорстокими
Сьогодні існує абсолютна заборона на катування. Незважаючи на цю заборону, катування все ще широко поширені і застосовуються у двох третинах країн світу. Мета катувань часто полягає в тому, щоб зламати людину фізично і психічно. Це стосується як катувань з метою приниження, покарання, залякування, так і катувань з метою допиту. Немає жодних доказів того, що катування є ефективною формою допиту. Якраз навпаки.
У війні між Росією та Україною катування особливо поширені в окупованих районах на сході та півдні України.
У звіті Місії ООН з моніторингу дотримання прав людини від лютого 2025 року зроблено висновок, що майже 95 відсотків колишніх українських військовополонених, з якими вони проводили інтерв’ю, піддавалися катуванням або жорстокому поводженню, при цьому близько половини з них піддавалися сексуалізовним катуванням, а щонайменше 21 український військовополонений помер у полоні. У тому ж звіті також зроблено висновок, що 75 відсотків звільнених цивільних полонених надали достовірні докази того, що вони також зазнали катувань або жорстокого поводження. Крім того, у звіті задокументовано, що щонайменше 29 цивільних осіб померли під час ув’язнення на окупованих територіях, а щонайменше 170 були страчені.
Як визначаються катування
Катування визначаються як будь-які дії, якими навмисно заподіюються сильний біль або страждання, фізичні чи психічні, з метою отримання інформації або зізнання, покарання, залякування або примусу особи або третьої особи, або з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду.
Катування відрізняються від грубого насильства тим, що вони здійснюються державним службовцем, за його підбурюванням або з його згоди. Таким чином, зловмисником може бути солдат або вищий командир в ієрархії.
Стаття 5 Декларації прав людини ООН від 1948 року однозначно зазначає, що ніхто не може бути підданий катуванню або жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню.
Незважаючи на заборону, катування все ще широко поширені. У 2014 році Amnesty International опублікувала звіт, в якому дійшла висновку, що катування застосовуються в 141 країні світу.
Як визначаються воєнні злочини
«Воєнні злочини» включають умисне вбивство, катування або нелюдське поводження, незаконну депортацію, захоплення заручників та умисний напад на цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях. Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію над воєнними злочинами, скоєними у межах плану, політики або як частина широкомасштабного вчинення таких злочинів.
Як визначаються злочини проти людяності
«Злочини проти людяності» включають наступні дії, якщо вони вчинені у межах широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення і з відома про такий напад: вбивство, поневолення, депортація або примусове переселення населення, ув’язнення з порушенням основних норм міжнародного права, катування, зґвалтування, переслідування, насильницьке зникнення та апартеїд.
Все залежить від довіри
Багато тих, хто пережив катування, соромляться того, що їм довелося пережити, що може ускладнювати їм відкритися як своїм близьким, так і фахівцям, таким як Денис Поліщук.
«Для мене найважливіше – встановити хороший контакт з тими, хто пережив катування. Вони повинні почуватися в безпеці, а це можливо лише тоді, коли вони впевнені, що я буду ставитися до них і до їхніх свідчень конфіденційно».
Саме тому Денис Поліщук витрачає час на пояснення того, як Харківська правозахисна група використовує свідчення і що вони надійно зберігаються в базі даних організації.
«Є декілька людей, які хочуть розповісти про те, що вони пережили. Серед іншого, потрібен час, щоб бути готовим розповісти про те, чому вони були піддані. Крім того, з часом стає важко самотужки справлятися з травмою», — каже Денис Поліщук, який також вважає, що все більше людей починають розуміти важливість документування своїх переживань.
«Тому також дуже важливо, щоб були фахівці, з якими вони можуть поділитися цим і відчути, що є хтось, хто піклується про те, що з ними сталося».
Ризик травматизації
Що, коли, де, як і хто — ось деякі з питань, на які Харківська правозахисна група потребує відповідей під час документування, наприклад, свідчень жертв катувань про злочини, яких вони зазнали. Проте існує ризик травматизації, пов’язаний із наданням свідчень, оскільки потерпілі під час розповіді зазвичай заново переживають катування та інші злочини, яких вони зазнали.
«Існує ризик, що потерпілі можуть бути повторно травмовані, оскільки слідчі інтерв’ю є дуже детальними», – каже Таміла Беспала, яка разом зі своїми колегами пройшла навчання в організації DIGNITY за спеціальними методами проведення інтерв’ю, які враховують інтереси потерпілих і спеціально розроблені для мінімізації ризику ретравматизації. Частина документування також передбачає проведення медичних та психологічних обстежень потерпілих.
Однією з тих, хто проводить психологічні оцінки, є Юлія Онищенко, психолог, яка працює в Харківській правозахисній групі з 2023 року. Вона тісно співпрацює з юристами організації та бере участь у деяких їхніх слідчих інтерв’ю, щоб підтримувати та проводити психологічну оцінку осіб, яких вони опитують.
«Я завжди працюю з максимальною повагою до потерпілих, які довіряють мені свої історії. Вони — надзвичайно сильні люди, адже змогли вижити в пекельних обставинах і знайшли в собі відвагу говорити про свій досвід», — розповідає психологиня. Разом із потерпілими вона визначає, якої саме підтримки вони потребують: негайної кризової допомоги, тривалої терапії чи відтермінованого втручання, коли людина буде готова до глибшої роботи.
«Їм потрібна допомога, щоб навчитися жити, враховуючи досвід, який вони отримали в полоні, — прийняти те, що сталося, і поступово опрацьовувати сором, провину та горе, які цей досвід супроводжують.. Катування і насильство залишають у людей глибокі тривалі травми, але водночас, за належної підтримки, вони можуть віднайти внутрішні ресурси, силу та прийти до посттравматичного зростання».
Багато людей, які пережили катування, живуть із тяжкими фізичними та психологічними наслідками. Вони можуть страждати від посттравматичного стресового розладу, нічних кошмарів, хронічного болю, тривоги чи депресії. Ці травми ускладнюють повернення до повсякденного життя й відновлення відчуття безпеки. Якщо ж травматичний досвід дорослих залишається непереробленим, його наслідки можуть впливати на їхніх дітей та передаватися наступним поколінням, формуючи трансгенераційні травматичні патерни.
Це робота, яка вимагає великих психологічних зусиль
Як і Денис Поліщук, Таміла Беспала та Юлія Онищенко вважають, що їхня робота може бути важкою для їхнього ментального здоров’я, оскільки вони чують від тих, хто пережив катування, жорстокі подробиці про катування та знущання. Вони ризикують вигоріти або стати жертвами так званої вторинної травматизації.
Один із випадків, над яким Таміла Беспала та Юлія Онищенко працювали разом, стосується хлопчика, з яким вони мали провести інтерв’ю.
Вони вирішили зустрітися з хлопчиком і його тіткою в зоопарку, оскільки хлопчик любить тварин і почувається там у безпеці. Його мати, разом з іншими жінками та дітьми, була закатована, згвалтована і вбита у власному будинку, оскільки їхні чоловіки та батьки були членами українських збройних сил. Хлопчик також зазнав катувань і згвалтування, але був єдиним, хто вижив.
Мені знадобилося три місяці, щоб підготуватися до зустрічі з родиною. Це зайняло так багато часу, оскільки у мене самої є син. Тому для мене особливо болюче працювати над справами, пов'язаними з дітьми
«Мені часто кажуть, що я добре ладнаю з людьми. З одного боку, це є перевагою в моїй роботі, оскільки важливо бути залученою, але з іншого боку, це має свою ціну», — каже вона.
Тому для неї важливо, щоб і вона, і її співробітники отримували постійну підтримку, щоб справлятися з психологічно напруженим робочим середовищем. Допомогу в цьому їм надає організація DIGNITY.
Тут основна увага приділяється тому, щоб співробітники постійно отримували необхідні інструменти для роботи та виконання завдань, зокрема з документування воєнних злочинів.
Для Юлії Онищенко її робота вимагає дбати про себе та отримувати регулярні психологічні супервізії. Крім того, вона має певні ритуали, коли повертається додому до чоловіка.
«Мені потрібно відчути землю під ногами, відчути своє тіло, посидіти трохи і подивитися на людей, які проходять повз, продовжуючи своє життя, незважаючи на те, що вони живуть в умовах війни».
Надія на майбутнє
1 січня 2025 року Україна приєдналася до Римського статуту, ставши 125-ю державою, яка приєдналася до Міжнародного кримінального суду (МКС).
Це означає, що російський президент Володимир Путін може бути притягнутий до відповідальності за міжнародні злочини, скоєні на території України, навіть незважаючи на те, що Росія не приєдналася до суду. Водночас це відкриває можливість судити українських солдатів за зловживання щодо російських військовополонених.
Однак Міжнародний кримінальний суд може здійснювати кримінальну юрисдикцію лише в тому випадку, якщо Росія не бажає або не може притягнути до відповідальності за ймовірні міжнародні злочини у своїх судах.
Свідчення та інші докази, зібрані Харківською правозахисною групою, стали основою для 7115 справ станом на 1 жовтня 2025 року, які були подані до українських судів та Міжнародного кримінального суду у співпраці з українською владою.
«Документування міжнародних злочинів та ймовірних злочинів проти людяності є важливим, оскільки ми перебуваємо в ситуації, коли права людини порушуються. Ми повинні взяти на себе відповідальність за це і зробити щось, щоб змінити ситуацію», – каже Денис Поліщук і продовжує:
«Для тих, хто пережив катування, важливо знати, що їхні кривдники можуть зрештою постати перед судом. Для почуття справедливості суспільства також важливо, щоб відповідальні за воєнні злочини не залишилися безкарними».
На Майдані море прапорів, фотографій і повідомлень продовжує зростати, а війна на фронті триває, і докази в базі даних Харківської правозахисної групи продовжують накопичуватися.
Це дає надію, каже Юлія Онищенко:
«Мене надзвичайно вражає і надихає бачити, як у громадах, з якими ми працюємо, поступово відновлюється довіра. Люди знову починають звертатися один до одного по допомогу, підтримуватися, відбудовувати зв’язки та структури, які окупація й катування намагалися зруйнувати. Це дає відчуття, що суспільство здатне відроджуватися — крок за кроком, через людяність і взаємну підтримку».
Роботу DIGNITY підтримує Міністерство закордонних справ.
Війна в Україні
Війна між Росією та Україною триває вже більше десяти років, починаючи з березня 2014 року, коли Росія анексувала Кримський півострів. 24 лютого 2022 року розпочалася нова фаза війни, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Офіційних даних про кількість українських солдатів, які загинули у війні, немає. Однак 16 лютого 2025 року президент України Володимир Зеленський заявив, що з лютого 2022 року загинуло понад 46 000 українських солдатів, а 390 000 отримали поранення. За оцінками ООН, з 2014 по 2022 рік загинуло 4400 українських солдатів.
Два міжнародні органи, які розслідують війну в україні
Міжнародний кримінальний суд – МКС
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна. Він вважається відповідальним за незаконну депортацію українських дітей до Росії та незаконне переселення українських дітей з окупованих територій України до Росії, див. статтю 8 Римського статуту.
Ордер на арешт означає, що 124 країни, які приєдналися до Римського статуту, повинні заарештувати президента і передати його до МКС в Гаазі, якщо він ступить на територію однієї з цих країн.
Незалежна міжнародна комісія з розслідування подій в Україні
4 березня 2022 року Рада ООН з прав людини створила Незалежну міжнародну комісію з розслідування подій в Україні, метою якої є розслідування всіх передбачуваних порушень прав людини, порушень міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права та пов’язаних з ними злочинів у зв’язку з агресією Росії проти України.
Катування в Українських в'язницях
Під час моніторингового візиту Місії ООН з моніторингу прав людини російські військовополонені звинуватили українську владу та військових у застосуванні до них катувань та нелюдського поводження.
DIGNITY –
Danish Institute Against Torture
Bryggervangen 55
2100 Copenhagen Ø
Phone: +45 33 76 06 00
[email protected]
CVR: 69735118
EAN: 5790000278114
Konto: 4183 4310821209